Майдан – це національне і соціальне пробудження, а не боротьба за Євросоюз!!!

Протягом десяти днів довелося бути у Києві серед людей, які вийшли захистити свою гідність і гідність своєї країни

Зустрів на Майдані дуже багато знайомих, з якими доводилося останні десять років спілкуватися та співпрацювати, причому у сфері не політичній, а винятково громадській, благодійній і гуманітарній.

Це люди з різних міст України, які навчають молодь, працюють у благодійних організаціях, займаються журналістикою і служать у Церкві.

Але також зустрічався і спілкувався з незнайомими людьми — підприємцями, селянами, військовими та міліціонерами на пенсії й навіть з діючим офіцером Управління державної охорони, що перебував у відпустці.

Про студентів я мовчу, вони всюди.

Всі ці люди об’єднані розумінням того, що у країні так жити далі не можна. Вони разом і вони діють. Такої твердості і згуртованості я ще ніколи не бачив.

Та найбільше радіє серце від того, що ми вчимося служити один одному, країні, справжнім ідеалам.

Хай фахівці аналізують політичну ситуацію, сперечаються про закулісні інтриги в Україні та за кордоном, ми ж маємо розуміти, що найбільша наша проблема у втраті християнських ідеалів, які передбачають вміння послужити ближньому, постояти за Правду і захистити скривдженого.

Ми вчимося цьому і це тішить. Люди ж бо вийшли на вулиці, керуючись саме цими ідеалами. Україна, позбавлена сильної, чесної, патріотичної влади, ослаблена до неможливості, стала об’єктом зазіхань сильних світу цього та спецоперацій їх таємних служб.

Ми вкотре опинилися між молотом і ковадлом. На сході — імперська шовіністична Росія, керована КГБ, на заході — Євросоюз — наддержавне утворення, кероване атеїстами, які будують глобалізований світ, де не буде місця християнській вірі і національній ідентичності народів. А всередині країни — кримінальна окупація чужинців — система, керована групою кримінальників, які сидять на мішках з грошима, що їх відібрали і відбирають у людей.

Ця система, ця ганьба і некомпетентність знекровлює народ. Ця криза стала можливою, бо більшість з нас забули про служіння Правді — держслужбовці, судді, прокурори, міліціонери і всі ми байдужі.

У результаті в Україні маємо небачену монополізацію кримінального капіталу в руках обмеженого кола людей неукраїнського походження, які скупили партії.

Маємо відбирання прибуткового бізнесу кримінальниками при владі, вимагання сплачувати податки за три місяці наперед фіскальними службами, міліцейське свавілля та параліч судової системи і всієї юстиції, хабарництво і корупцію не тільки у державних установах, але навіть у Церкві, суцільне безробіття у містечках та на селі на фоні знищення економічної інфраструктури (знову ріжуть залишки того, що не порізали у 1990-х роках), рейдерське захоплення навчальних установ, так як це було з НУВГП у Рівному, нищення системишкільної освіти некомпетентними чужинцями через впровадження нових навчальних програм, русифікація, вульгаризація і занепад різних сфер культурного життя, зокрема, телебачення, кінематографу, книговидавництва, методичне споювання народу заради надприбутків кримінальних елементів при владі, вимирання народу через зубожіння, неякісні синтетичні продукти (теж заради надприбутків), через занепад медицини і поширення абортів.

Все це на фоні розкрадання бюджету та інших державних активів, що дають прибутки, які осідають закордоном на рахунках можновладних кримінальників.

Потім ці кримінальники з протягнутою рукою їздять по світу і просять «скинуться» їм на прожиток під проценти, щоб знову з того красти. А борги буде віддавати народ.

Люди ж вирішили стати на захист своєї гідності та сказати, що ми так жити не хочемо. Це головна причина протесту, а який був привід і ким він був спровокований це інша історія, про яку ми, можливо, колись і дізнаємося.

Майдан — це національне і соціальне пробудження, а не боротьба за Євросоюз.

Щоденні літургії на Майдані, щогодинні молитовні чування під хрестом і хоругвами, відчинені монастирі для ночівлі та обігріву протестувальників, національні гасла часів збройної боротьби за незалежність з вуст сотень тисяч демонстрантів — це зовсім не те, що подобається євркомісарам у Брюсселі з їх атеїзмом і космополітизмом, який сам термін «національний патріотизм» ототожнює з фашизмом.

Тим більше це не подобається нащадкам безбожних більшовицьких комісарів у Москві, які сплять і бачать Україну у лабетах Російської імперії путінського кадебістського зразка.

Місцевих кримінальників при владі це пробудження лякає, страшно лякає, тому вони відгороджуються від народу військами, кримінальними справами, забуваючи, що на багнетах довго не всидиш.

Нас, українців, це надихає. Не відомо, що буде у найближчій та віддаленій перспективі, але безсумнівно, народ врятував свою гідність і показав, що ми не біомаса, яку можна безкарно використовувати. Тепер громадські активісти, студенти, нечисленні політики, не куплені олігархічним капіталом, інтелігенція і духівництво мають думати як діяти далі.

Тільки Бог може допомогти Україні. Бог — це молитва і наша євангельська любов та готовність жити за правдою, допомагати і бути відданим чоловікові, дружині, батькам, дітям, державному закону і професійному обов’язку, своєму народу і своїй Батьківщині.

Бог — це покаяння за ті жахливі гріхи які ми робили і робимо. Це боротьба з власною гординею і взаємне прощення. Це відмова від захланного збирання матеріальних благ. Ці духовні засади мають бути корінням нашого національного і державного дерева. Тоді це дерево буде мати могутню крону і не буде хилитися ні на захід, ні на схід. Не будуть його підточувати різноманітні шкідники домашнього і закордонного походження. А якщо ні — тоді смерть та загибель і ніяка «заграниця» нам не допоможе.

У цьому контексті подам короткі, але дуже образні та духовно змістовні роздуми мого брата у Христі зі Львова Петра Гусака.

Петро Гусак

В неділю 15.12.2013, о п’ятій годині ранку я брав участь в Божественній Літургії, що її в наметі-каплиці на київському Майдані у співслужінні братів-єреїв та супроводі семінаристів служив віце-ректор ЛДС о. Орест Демко.

Світло свічок, урочиста напівтемрява, біля сорока однодумців з усього Майдану, які попри концерт зібралися на Літургію… За брезентовою стіною намету — потужні децибели концерту: спочатку важкий рок, потім (усе благочестивіше — мабуть під впливом Літургії :):)) підсилені до крайнощів звуки скрипки, Тарас Курчик з піснею «Ти Україну благослови»…

Співаємо без озвучення, через гуркіт і завивання сцени ледве чуємо виголоси Літургії та голоси одне одного… Однак, крізь весь той гуркіт і лемент — і всупереч йому — Таїнство звершилося! В тишині сердець Літургія утвердилася і перемогла, сповнивши недільний київський ранок Божою благодаттю.

Проводжу аналогію: крізь лемент і рейвах, крізь несамовиті танці, що їх затіяли довкола України криміналітет і «сім’я», політичні кар’єристи і паразити на народному піднесенні, прихильники «русскава міра» та Митного союзу, геополітики, євроінтегратори і масони, українська національна ідея — християнська українська Україна — в тишині сердець, у правді і з Божою допомогою — спокійно і впевнено утверджується і перемагає.Могущії покаряйтеся, яко с нами Бог! З Богом до перемоги!

Автор: о. Віталій Поровчук

Джерело: Інститут родини Українського Католицького Університету.

Оставить комментарий

Please log in to leave a comment